Осінь в Марокко — це довгоочікувана прохолода зранку і ввечері.
… це специфічний запах ранкового повітря. Я думала, він чисто «наш»: знайомий з дитинства, листяно-вологий, з’являється зазвичай десь в кінці серпня, разом з особливим осіннім сонцем, знаєте його? Так ось, в Марокко восени він точно такий же!
⠀
… це масове прання ковдр і килимів, про наближення актуальності яких щоранку нагадує крижана плитка під ногами.
⠀
… це початок навчального року і циклу з навчання / канікул, під який підлаштовано більшість інших сфер життя. У марокканських сім’ях зазвичай як мінімум 2−3 дітей, і не дивно, що «канікули», наприклад, це не просто явище шкільного життя. Вони відчуваються всюди і в усьому.
⠀
Багато мам тут після появи дітей влаштовуються працювати в школи, щоб мати можливість і працювати, і на канікулах бути з дітьми. Адже у нас як: якщо обоє батьків працюють, діти сидять з бабусею-дідусем. Звичайна історія. А в Марокко, не дивлячись на традиційність культури та великі сім’ї, дітей на бабусь залишати не прийнято. Вони, звичайно, із задоволенням з ними бачаться, грають, можуть погуляти, посидіти від випадку до випадку. Але варіант «Мама пішла працювати, а дитина цілими днями з бабусею» — це рідкість, крайній випадок. Найчастіше або мама не працює, або працює, але діти в школі, а в решту часу все одно з нею. Викручуйся як хочеш.
⠀
Такий ось вийшов пост, про все і ні про що.
⠀
Фото зроблені в 30 хвилинах їзди від мого будинку, в околицях Марракеша, і я безмежно вдячна, що маю можливість в будь-який момент за все за півгодини переміститися трохи ближче до сонця, переключитися з пульсації мегаполісу і згадати, хто я і де ми взагалі з вами знаходимося.